Зміст та завдання професійно-прикладної фізичної підготовки

Підготовка до сучасної висококваліфікованої праці потребує профілювання системи фізичного виховання відповідно до особливостей вимог різних професій.

Необхідні для професійної підготовки фізичні якості й рухові навички формуються й удосконалюються в процесі навчання та праці. Проте успішніше і економічно ефективніше оволодіння робітничими операціями відбувається за вмілого, раціонального сполучення професійного навчання зі спеціальною фізичною підготовкою.

Прикладна фізична підготовка спрямовується на розвиток фізичних і пов'язаних із ними психічних якостей особи, а також на формування рухових умінь і навичок відповідно до особливостей конкретної трудової діяльності.

Спрямована прикладна фізична підготовка, пов'язана з конкретним видом праці (фахом), називається професійно-прикладною фізичною підготовкою, вона є невід'ємною частиною програми з фізичної культури для учнів старших класів та закладів професійної та вищої освіти.

Професійно-прикладна фізична підготовка вимагає обґрунтованого добору комплексів прикладних фізичних вправ. Вона передбачає раціональне використання засобів, методів та організаційних форм, за допомогою яких можна вирішити як загальні, так і специфічні для певної професії завдання фізичної підготовки.

Окремо виділяють види праці, що потребують формування спеціальних професійних рухових якостей і навичок, а також профілактики професійної шкідливості. Кожний з згаданих видів діяльності передбачає певні специфічні форми, засоби і методи фізичного виховання.

Деякі види трудової діяльності не потребують різноманітного розвитку специфічних якостей, отже, й великої професійно-прикладної фізичної підготовки. Тут увага акцентується на формуванні окремих якостей, що сприяють оволодінню професійними навичками.

ЗАВДАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Професійно-прикладна фізична підготовка служить засобом профілактики і протидії тим факторам, що можуть шкідливо позначитися на фізичному стані, працездатності й здоров'ї учнів. Якщо особливості й вимоги фаху до фізичної підготовленості не чітко виражені, можна обмежитися загальною фізичною підготовкою. Профілювання фізичного виховання при цьому зводиться до того, що викладачі дотримуються конкретної системи фізкультурних заходів і рекомендують учням найнеобхідніші для них види спорту.

Система фізичної підготовки учнів передбачає вирішення таких основних завдань:

1) всебічний фізичний розвиток і досягнення високого рівня фізичної підготовленості учнів, тобто загальні завдання фізичної підготовки;

2) вдосконалення особливо важливих (специфічних) для даної професії фізичних якостей;

3) формування і удосконалення прикладних рухових навичок і вмінь, що допомагають успішному оволодінню професією;

4) підготовка до специфічних для даної професії особливостей і умов трудової діяльності;

5) виховання спеціальних морально-вольових і психічних якостей відповідно до вимог професійної діяльності;

6) сприяння оволодінню організаційно-методичними знаннями й навичками з фізичної культури і спорту для практичного застосування їх під час професійної діяльності.

Прикладна фізична підготовка є органічною частиною програми фізичного виховання учнів  і здійснюється в тісному зв'язку із загальними завданнями фізичного виховання.

ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Зміст професійно-прикладної фізичної підготовки становлять головним чином фізичні вправи і види спорту, що відповідають особливостям професійної діяльності. Засоби, форми й методи фізичного виховання з професійною спрямованістю залежать також від умов і особливостей майбутньої роботи учнів, тобто від санітарно-гігієнічної характеристики виробничої діяльності (температурних умов, освітлення, запорошеності, запиленості, шумів тощо), організації виробництва, режиму робочого дня (його тривалості, організаційних перерв тощо), характеру рухового режиму (фізичних зусиль, нервової напруги, темпу праці, робочої пози, рухів), впливу даної професії й умов праці на стан здоров'я та працездатність.

Форми фізичного виховання з професійною спрямованістю різнобічні. Проте вся система фізичного виховання тією чи іншою мірою має бути підпорядкована вимогам виробництва, забезпечувати підвищення продуктивності праці й профілактику професійних шкідливих факторів.

Так, для формування й удосконалення прикладних умінь і навичок доцільно широко застосовувати основні, так звані природні рухи (стрибки, метання, лазіння, перелазіння ) і спеціальні засоби.

До спеціальних засобів належать вправи на виконання прийомів і дій, характерних для різних професій. Їх виконують, як правило, в умовах, близьких до виробничих.

Для вироблення й удосконалення професійних якостей (психічні й фізичні здібності людини, від яких безпосередньо залежить якість виконання виробничих операцій і продуктивність праці) рекомендується застосовувати вправи на швидкість, силу й витривалість – загальну, швидкісну й силову; на координацію рухів, а також вправи, що вдосконалюють морально-вольові та інші психічні якості. Це вправи з різних видів спорту (гімнастики, легкої атлетики, спортивних ігор, плавання тощо) і спеціальні вправи (на кріслі, що обертається; гойдалках різної конструкції, батуті, гімнастичному колесі та інших снарядах для тренування вестибулярного апарата). За допомогою спеціальних вправ можна додатково розвивати певні якості, яких вимагає той чи інший фах.

У фізичному вихованні з професійною спрямованістю особлива роль належить прикладним видам спорту. Систематичні тренування з прикладних видів спорту дають змогу за порівняно короткий строк підготувати учня до максимальних фізичних та емоційно-вольових навантажень, довести до високого рівня техніку виконання спеціальних рухів.

Для підвищення стійкості організму проти несприятливих впливів зовнішнього середовища також використовуються засоби прикладної фізичної підготовки. Так, наприклад, проти:

 перегрівання – вправи, що супроводжуються значним теплоутворенням: тривалий біг, спортивні ігри;

 кисневого голодування – інтенсивний біг, плавання, пірнання, спеціальні вправи із затримкою дихання, спортивні ігри. Ефективними засобами є альпінізм, гірський туризм, тренування у високогірних умовах, а також тренування в барокамері;

 загойдування – вправи, які характеризуються швидкою зміною положень голови й усього тіла в просторі: повороти, нахили і обертання голови, що виконуються у високому темпі (2-4 рухи на секунду) на місці, в поєднанні з ходьбою, бігом; нахили тулуба вперед, назад, убік, кругові обертання із закритими і відкритими очима, гімнастичні вправи на кільцях, перекладині, брусах і спеціальних снарядах (гойдалці-лопінгу, що обертається, підкидній сітці), акробатичні вправи, стрибки у воду;

 перевантажень – вправи, що зміцнюють м'язи живота й ніг, стійки на голові й кистях рук до 20 секунд і більше, швидкі обертання на гімнастичному колесі, лопінгу, центрифузі.

У певних видах професійно-прикладної підготовки, крім основних засобів – фізичних вправ, треба широко застосовувати природні фактори (сонце, повітря, воду) для підвищення стійкості організму проти охолодження й перегрівання. 

Для підвищення загальної ефективності усіх цих заходів велике значення мають і гігієнічні фактори, зокрема правильний режим.

Прикладні фізичні вправи для професійно-прикладної підготовки учнів поділяють на групи:

 загальнорозвиваючі вправи (елементарні, аналітичні), що застосовуються для всебічного фізичного розвитку. Обов'язково слід ураховувати їх різноманітність, правильне співвідношення й атлетичний характер. Так, із загальнорозвиваючих вправ для розвитку м'язів верхніх кінцівок доцільніше давати підтягування на кільцях, вижимання штанги;

 підготовчі вправи (спеціальні). Основою цих вправ є рухові дії прикладного характеру. Вони використовуються для розвитку специфічних фізичних якостей, необхідних для успішного оволодіння певними професійними навичками. Доцільність їх застосування ґрунтується на перенесенні рухових навичок і тренованості, виходячи з подібності рухових дій за ступенем і характером фізичних зусиль. Наприклад, якщо розвивається швидкість, то це певною мірою впливає й на підвищення сили;

 підвідні вправи, призначені для засвоєння рухових дій, які можуть бути використані при підготовці до професійної діяльності. Навчання однієї рухової навички полегшує опанування іншою. Так, учневі, що вміє кидати гранату, потрібно менше часу, щоб навчитися кидати спис;

 вправи у фонових рухах, від яких великою мірою залежать якість провідного руху, дії в складних рухових актах. Наприклад: біг баскетболіста порівняно з киданням м'яча у кошик є фоновим рухом, а кидання - провідною дією;

 вправи типу робочих дій, однакових за структурою й характером з фізкультурними, спортивними діями за умови обов'язкового додержання принципів і правил тренування у фізичних вправах: плавання й веслування обов'язкові як професійні рухові навички для працівників водного транспорту; їзда на велосипеді й мотоциклі – для водіїв автомашин і механізаторів; ходіння на лижах – для працівників зв'язку й шляхових робітників;

 імітаційні вправи, що допомагають оволодіти формою розучуваних рухів (їхньою амплітудою й напрямом), з додержанням адекватності за формою, ступенем і характером фізичних зусиль в окремих випадках.