Розвиток спортивного туризму: історія і сучасність

Спортивний туризм здійснює різноманітні спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції. Головною ж особливістю спортивного туризму є те, що він не вимагає значних матеріальних витрат, оскільки розвивається в існуючому навколишньому середовищу і не вимагає значних капіталовкладень для підготовки і проведення туристсько-спортивних масових заходів та зведення спеціальних споруд для їх проведення; матеріально-технічне та організаційне забезпечення в значній мірі здійснюється силами та засобами самих туристів, а також державними і громадськими організаціями.

Історія спортивного туризму (як і туризму загалом) сягає ще стародавніх часів, хоча в тогочасних першоджерелах ще не називалось спортивним туризмом подолання подорожуючими великих відстаней з наявністю різноманітних перешкод, що вимагало від них фізичних зусиль, певного рівня здоров'я і володіння різними навичками.

Зародження спортивного туризму відбулося у Стародавній Греції у VIII ст. до н.е. На Олімпійські ігри стікалися тисячі любителів спорту і шанувальників мистецтв не тільки з Еллади, але і інших держав Середземномор'я.

Розвиток спортивного туризму в Україні теж своїм витоками сягає давнини. В середини ХIХ століття почали створюватися громадські туристичні організації. У 1890 р. в Одесі був заснований «Кримський гірський клуб». У період між Першою і Другою Світовими війнами у самодіяльних походах - брало участь майже 3 млн. осіб.

Наразі спортивний туризм є офіційно визнаним видом спорту, його включено до Єдиної спортивної класифікації України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор. У складі Федерації спортивного туризму України у 2017 р. діяло 27 територіальних осередків, які налічували більш ніж 120 колективних і майже 10 тис. індивідуальних членів. Федерація спрямовує свої зусилля на розвиток пішохідного, гірського, велосипедного, водного, лижного, вітрильного, спелеологічного, автомобільного і мотоциклетного видів спортивного туризму.

Сьогодні існує велика кількість різновидів спортивного туризму, серед яких основними є:

• альпінізм - підкорення гірських вершин і проходження перевалів за визначеними маршрутами;
• гірський туризм - походи на висоті понад 3000 м. з подоланням локальних перешкод;
• пішохідний туризм - переміщення на рівнинах і гірській місцевості, на висоті менше 3000 м.;
• водний туризм - сплави по річках на плотах, байдарках, каяках, рафтах, вітрильний туризм;
• автотуризм - ралі та інші гонки за маршрутами, що містить категоровані перешкоди;
• лижний туризм - гірськолижні спуски, сноубординг, гонки на лижах по пересіченій місцевості;
• велосипедний туризм - велопробіги різної складності, командні змагання в велоперегонах тощо [3].

Дослідниками виділяються також незвичні форми спортивного туризму, на які не поширюється єдина спортивна класифікація. Виділяється декілька напрямків. Зокрема, перший - «ретро», викликаний ностальгією за старовиною: повітряні кулі, старі трамваї. Інший - пов'язаний з потягом урбанізованої людини до тваринної екзотики: коні, олені, собаки, віслюки, верблюди. Ще в другій половині минулого століття на планових маршрутах деяких туристичних баз з успіхом культивувалися кінні маршрути: верхи, на возах.

З'являються нові види туризму: амфібії та велоамфібії, велосипеди з вітрилом, яхти на мотоциклетних колесах. Любителі подорожей освоюють такі, які вважаються прерогативою спорту: дельтаплан, акваланг з ластами, буєр та ін. Нерідко практикується комбінований спортивний туризм, коли на одному маршруті мандрівникам доводиться долати перешкоди, властиві його різним видам. Така форма змагань отримала назву туристичне багатоборство. Спортивний туризм зазвичай є груповим, як правило, до складу команди входить 5-10 чоловік.

Таким чином, можна відзначити, що спортивний туризм має багатовікову історію становлення, є перспективним напрямком розвитку туризму в Україні і світі, оскільки він є досить багатогранним, містить багато різновидів, виконує важливі соціальні функції, виявляється не тільки у спортивній складовій, а й формує певний світогляд, спирається на специфічні особливості любителів пригод, здорового способу життя та всього незвичайного. Тому варто забезпечити змогу кожному громадянину займатися спортивним туризмом шляхом його популяризації, створення сприятливих умов, соціального заохочення, формування відповідних туристичних продуктів.